До питання про походження самоназви “русічі” та назв “Русь”, “Русь-Україна”, “Руська земля”.

     
Дискусії вчених довкола етимології слова “Русь” і походження самих русів (русичів) точаться з прадавніх часів. Ще автор Густинського літопису, укладеного в Києві у 20-х роках ХVІІ ст., писав: “Єсть недоумініє многім, откуду, і в какія літа, і чего раді наш Словенский народ наречеся (назвався) Руссю”.

Історик Наталія Яковенко вважає, що назва “Русь” з’явилася ХИМЕРНО (!), подібно до назв багатьох європейських держав, наприклад: “Болгарія” (походить від “булгари”, яким позначали кочовиків-завойовників), “Франція” (від наймення германського племінного союзу франків) та “Британія” (від назви германського племені бритів, котре завоювало місцеве кельтське населення). Історик Н. Яковенко пояснює: ХИМЕРНО ці назви усталювалися тому, що “їх вѝтворення було підштовхнуте прийшлими колективами, що з плином часу злилися з місцевим етносом”. “Однак, – зазначає вона, – “патріотичне” прочитання історії подеколи й донині дає рецидиви у періодично відроджуваному протистоянні “норманістів” та “антинорманістів”, що було започатковане ще баталіями в Санкт-Петербурзькій Академії Наук середини ХVІІІ ст. між Герхардом Фрідріхом Міллером і Михайлом Ломоносовим. Перший, як відомо, доводив, що Київську Русь заснували нормани, точніше шведи [руси], а другий вважав, що це вкриває ганьбою Росію” [с. 25 - 26].
http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Jakovenko.pdf

Але тут слід особливо підкреслити, що Г. Міллер, дійсно, БРЕХАВ, бо у шведів (норманів) ніколи не існувало самоназви “руси”, a от М.Ломоносов даремно так переживав і бідкався за честь Росії, бо назва “РоССія” не має аж ніякого відношення (!!!) до назви “Русь”.

Прихильники норманської теорії вважають, що назва “Русь” виникла від назви давніх норманських племен “Ruotsi”. В наш час це слово означає “Швеція”. Очевидно, що термін “Русь” так само не має відношення до “Ruotsi”, як і назва українського міста “Суми” до фінської назви “Suomi” (Фінляндія).

Автор літопису “Повість временних літ” записав [як то кажуть, чорним по білому] такі слова про СЛОВ'янські племена ПОЛЯН, в країні, тобто на території мешкання яких полянські (!) мужі Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь заснували місто Київ: “…поляне, які зараз звуться Русь”, та ще й підкреслив, що не варяги назвали країну полян Руссю, а осілі в Києві "словени і варяги та інші прозвалися Руссю”. Це дуже вагомий аргумент на користь СЛОВ'янського походження назви “Русь”.

Та не слід плекати надію на те, що після тотального нищення імперськими колонізаторами давньоУКРАЇНСЬКИХ, тобто давньоРУСЬКИХ літописів (не плутати з ВЄЛіКОРУССКіМі), комусь поталанить знайти у писемних джерелах ПРЯМУ, ДОКЛАДНУ і БЕЗЗАПЕРЕЧНУ відповідь на запитання: "Чому Україна зветься Україною?", та “Яким є походження (!) і смислові значення (!) самоназв “русічі” (“русичі”), “руси”, “русини”,“руські люди” та назв “Русь”, “Русь-Україна”, “Руська земля”? Тим паче, на ці запитання не зможуть відповісти, пояснивши сенс вказаних назв, роССійскоЯЗЫЧНЫЄ слАвянє-роССінє (“слАвниыє люді”, як пояснюється в російських підручниках історії), хоча вони й називають себе словом (прикметником, а не ІМЕНником !!!) “РУССКІЄ” (виникає запитання: русскіє ХТО?), а свою мову називають РУССКІМ языком. 

Не зможуть пояснити (!!!), тому що в РОССІЙСКОМ (слАвянском) ЯЗЫКЄ бракує слова “РУХ” (рос. – “двіженіє”). І це не їхня вина, що вони мають свій, слАвянскій, СЛОВАРЬ, який мало схожий на СЛОВНИКИ СЛОВ’янських мов і язиків. Пояснити вказані назви можна тільки на математично (!!!) точній УКРАЙІНській (СЛОВ’янській) МОВІ, тримаючи у полі зору тé, щó найбільше всього (!) ТУРБУВАЛО УМИ наших дуже далеких пращурів. Спробую пояснити це лаконічно.

Виходячи з ОЧЕВИДНОГО (!), що всі ЖИВІ (!) люди, тварини, звірі й птахи перебувають у [постійному] рýсі (!), стародавні мудреці з числа охочих мислити осіб (звідси рос. – “охотнікі” та укр. – “мисливці”) дійшли МИСЛІ, що РУХ – це [умова] ЖИТТЯ (!), а ЖИТТЯ [проявляє себе] в рýсі (!). Ось чому давні СЛОВ'яни, які вірили у ВЕЛИКУ, МАГІЧНУ, ЖИВИЛЬНУ СИЛУ (!) СЛОВА, взяли собі самоназву “РУСічі”, (“русичі”), у значеннях “ЖИТТЄлюбні”, “ті, що радіють усім проявам ЖИТТЯ в природі”, “ті, що поважають право кожної людини на ЖИТТЯ”. Адже в ті, дуже складні для виЖИВАння, часи, коли ЖИТТЯ кожного роду-племені трималося на волосині, для кожної людини найбільшою (!) ЦІННІСТЮ (!) було перш за все своє ЖИТТЯ і ЖИТТЯ своїх родичів (членів свого роду-племені). А свій КРАЙ, КРАЙіНУ (КРАЇНУ), тобто свою територію проЖИВАння) вони нарекли терміном “Русь” у значенні “ЖИТТЄздатна”, тобто “здатна на сприятливі (!) для ЖИТТЯ (!) русичів природні уМОВИ”. А “Руською землею” у значенні “ЖИТТЄдайна” вони назвали землю, що РОДила їхньому РОДу (племені, наРОДу) ЖИТО, пшеницю і всяку пашаницю, щоб люди вЖИВАли ЖИТній хліб, та мноЖИЛИ нові ЖИТТЯ і ДОБРО (слово “добро” багатозначне). Себе ж вони вважали такими, що ЖИВуть у [постійному] рýсі [тобто зайняті справами] В КРАЙіНі Русі, [що знаходиться] У КРАЙі НА землі [Європи] (звідси назви “Вкраїна”, “Україна”). Ось чому в першому писемному зводі (збірнику) руських (!) законів – “Руській (!) правді” Ярослава Мудрого не передбачалося покарання у вигляді смертної кари (!), навіть за вбивство. Тобто первісне [за часом виникнення] смислове значення самоназв “русічі” (“русичі”), “руси”, “русини”,“руські люди” відповідає першій заповіді Божій “Не убий”.

РАзом ЖОВТИЙ і СИНІЙ кольори УКРАЇНСЬКОГО ПРАПОРУ відповідають гаслу:

А ще давні СЛОВ’яни щиро вірили у Божу СПРАВЕДЛИВІСТЬ, і вважали, що після тілесної смерті ПРАВДИВІ ДУШІ на Суді Божому отримують право ЖИТИ ВІЧНО у Царстві Небесному, тобто у РАЮ, який знаходиться У КРАЙі НА [сьомому] Небі. Це ще одне джерело походження назви “Україна”.

І останнє. У „невеселу годину” для русичів (термінологія “Слова о полку Ігоревім”), тобто в ТРАГІЧНІ часи чвар та міжусобних війн, які вели між собою руські князі в період феодальної політичної роздробленості, назва „Україна” стала СИМВОЛОМ ВІРИ (кредо) у здатність Русі, яка була У КРАЙі НА землі Європи, виЖИТИ, переЖИТИ лихоліття, і НАДІЇ на те, що князі врешті-решт схаменуться: перестануть губити ЖИТТЯ (!) безвинних християн-русичів (!), помиряться, об’єднаються і наведуть В КРАЙіНІ Русі-Україні ЛАД і МИР (!), зразком чого християни вважали і вважають у наш час КОСМОС, тобто ЛАД і МИР У КРАЙі НА Небі, де, за їхніми уявленнями, є Царство Небесне – РАЙ (грецьке слово „космос”, яке можна прочитати на багатьох іконах, означає „ЛАДний”, „вЛАДнаний ГАРМОНІЙНО”, „гармонійно влаштований”).

Із самоназвою “русічі” (“русічі”) та назвами “Русь”, “Русь-Україна”, “Руська земля” повязана ІДЕЯ (!!!) ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ, КУЛЬТУРНОЇ та ДУХОВНОЇ СОБОРНОСТІ (єдності) Русі-України як ДЕРЖАВИ.

У свій час я присвятив цьому питанню статтю:

Ідея соборної Русі-України. – Витамин-44, 2002, № 1 (18).